Холст життя Артема Азарова
Крупним митцем нашої доби, людиною справді античного зразка необхідно відзначити слобожанина Артема “Художника” Азарова. Обдаровання Артема віднайшлось у академічному живописі, де він планував реалізувати себе та присвятив значну частину життя.
Його власна війна розпочалася з придушення російської п’ятої колони у Харкові у 2014-му році. Він стояв у витоків українського Фрайкору – в складі добровольчого формування він пройде службу в АТО/ООС, буде учасником вуличних акцій та захищатиме свій дім у 2022-му році, знайшовши смерть в бою 5 березня. Він турбувався про евакуацію цивільних, а також про своїх побратимів.
Артем заповнив важливу ланку українського візуального мистецтва, він творив історію та фіксував її для нащадків. У мужніх рисах персонажів та оточення з картин Артема оберігалась велика українська воїнська та державна ідея.
Серед найвідоміших робіт Артема на тематику сучасної війни – натюрморт “Бліндажна тиша” (2020), де автор рефлексує свій досвід служби та зображує власний побут. Водночас зображені речі розповідають про автора не менше, ніж міг показати автопортрет.
Ця робота була написана в 3-х версіях, різними стилями. Артем планував повторити роботу на великому розмірі, дещо відредагувавши композицію. У своєму інстаграмі Артем ділився процесом роботи, власними думками та особистим життям, а знайомі описували його як стриманого, що випромінює собою силу.
Піком академічної творчості Азарова стала панорама, дипломна робота “Вирішальна розмова” (2019).
На холсті Артем зобразив епізод з козацької історії. Як він сам написав, картина зображує події 1674 року, в місцевості річки Інгул, де пролягав шлях Івана Мазепи, та ця подорож ледве не стала останньою для Мазепи, а також відкрила новий етап його життя.
Захоплення історією, особливо мілітарною – невід’ємна частина художнього мислення Артема. Одним з персонажів картини є сам Артем, чи радше його попередня формація.
Тема життя і смерті, боротьби знайшла відображення у картині 2021-го року, назва не вказана. На ній – сюжет загибелі у в’язниці Максима Марцинкевича, “Тесака”.
У творчості Азаров фіксував своє ставлення та емоційну оцінку інфоприводів; до прикладу, він викладав цифровий ескіз портрету новозеландського стрілка Брентона Тарранта. Також на творчість його надихала різноманітна література, як от книга Ф. Ніцше “Так мовив Заратустра”. У образі канатоходця із перших сторінок книги Артем хотів зобразити усереднений, зразковий образ людини, яка свідомо обрала небезпеку в якості ремесла. Такою людиною був і він сам.
За життя, Азаров був членом творчого об’єднання “Національна палітра” – у творчості об’єднання переважно знаходили реалізацію сюжети з героїчної історії України XX-го століття; Артем написав кілька портретів, як от портрети Шухевича та Коновальця.
Товариші з об’єднання, побратими з “Фрайкору”, а в першу чергу рідні Артема доклали великих зусиль до збереження пам’яті про нього, водночас його картини знайшли визнання на українських та міжнародних виставках, зокрема на італійській батьківщині Відродження (м. Падуя).
В грудні 2023 року, завдяки платформі пам’яті Меморіал, світ побачив документальну стрічку про Артема Азарова, це свідчить що його творчість резонує з людськими переживаннями, а згадка буде жити.
Життя “Художника” можна порівняти з життям відомих античних мислителів – Артем займався боксом, вдосконалював своє тіло, воював і поєднював це з мистецтвом та активізмом. Водночас, його життя не можна сплутати ні з яким іншим.
