Д. Шандра
Рейнджер східного Фронтиру.
Посеред щільночорної темноти нашої розповіді стоїть Дмитро Шандра – однак його покликання цілком світле. Для Дмитра знайшлося місце парамедика у 12-й бригаді НГУ “АЗОВ”. Однак за таку поверхневість ви могли би і дорікнути, адже його заплив через море кошмарів бере початок ще з Революції Гідності.
Інтелігентного виду чоловік з непересічними глибинами пізнання, а у недовгих перервах між службою – він активно дописує у своїх соціальних мережах, передає свої емоції та переживання як солдата широкому загалу – зокрема, для іноземної аудиторії.
Вже котрий десяток років пан Дмитро пише, щораз це не пустий текст – пороховий гротеск цієї поезії, при всіх спробах, не вийде порівняти з тим що сьогодні намагаються охрестити мілітарною творчістю.
Нещодавно у Видавництві Руслана Халікова вийшов друком збірник “щільнийчорний” (плотныйчерный).
Як відзвітувався Шандра – найбільше він боявся аби не здатися архетипічним поетом, а разом з тим – млявосортним ветераном.
Присвячена ця книга взводному Антону Клітному – журналісту, побратиму Дмитра.
З опису книги – “Те, що автор занотовував після боїв, під час виснажливої служби в піхоті, в просочених зливами та брудом окопах, у лихоманці та смертельній втомі.”
Різдво у вовчих яслах і ягоди квіти післьону та блекоти квіти рани і райдуги розжареною краплею хиляться понад колискою …
Свої, напевно скільки вийшло а де айобтвою,вже байдуже
Де ти був сука
У мене рація зламалася
Вантажте поранених
Швидше блять
У ту ніч російські штурмові групи не змогли пройти.
Ворота Києва — гай в Мощуні — вистояли, Київ вистояв. …
Обожнюю ці прифронтові містечка. На в’їзді імпровізований меморіал, на виїзді — підірваний міст.
Три будинки вйобано, два заміновано; між ними чотири воєнторги з назвами типу 4.5.0 і 1488, дві імітації супермаркетів, що працюють на генераторах, салун, бордель і місцевий мольфар з вишитими свастиками та барильцем саморобного «енергетичного напою» для всіх охочий.
В юрмі вояк струменіють цивільні різних видів. Живі впереміш із мертвими, підлітки у готичних прикидах, якісь бабки-ждунихи та діди-патріоти, часи та звички.
Ділові мужички займаються своїми дивними справами під акомпанемент глухих виходів, величезну яму на дорозі об’їжджає тесла, за нею понурий форд, обвішаний бронеплитами. Туди й назад проходять тягачі з танками, що тяжко зиркають скоса на обвуглені тіла родичів.
Кожен день тут — день мертвих, свято святої смерті, неспинного життя. Фронтир, виворіт, кінцева.
Перед тим, як відправитися топтати трясовину східноєвропейського фронтиру, що на початку пролягав неподалік Києва, Шандра вимушено призупинив діяльність своєї крамниці “Архе”, де для нішевої публіки київських інтелектуалів були представлені рідкісні книжкові видання.
До повномасштабки, в 2021-му році вийшла зібрка “Красное”, чи пак скоріше напівчорне – віщуючи нову книгу. …
Плуг разрывает ладонь земли
чертит линию смерти
зелень вскипает в ране
Не виключаю, що при певній кооперації,
тексти Дмитра Шандри красиво лягли би на посивілі мотиви важкої музики.
Як вже згадувалось на початку, окрім як в Україні, його роботи публікуються і на деяких іноземних ресурсах, перекладені англійською мовою (Poetry Northwest, TheNewVerse.News, ArielChart), це хороше визнання та саме по собі несе непогані практичні вигоди.
Раджу нашим читачам самостійно та глибше ознайомитись з особистістю цього вже давно не юного чоловіка – навіть якщо вас не захоплять словесні рядки, роздумлене зерно буде вкинуто.
…
Бога нема тут
Він уступається з-перед поезії й згарища
Мир випадає жеребом викиднем солдатських кісток
Вбивайте не відрізняючи
На воді на землі у повітрі
У болі солдат виникає
Живая крові фігура
Із плямами сонячних віч
